"Соняшник"

Група “Соняшник” - це диво!

Танці, співи в ній та сміх

Місця вистачить тут всім -

І дорослим, і малим!

А зерняток - дітлахів

Тут завжди чекають

Свою ласку і любов

Щиро відкривають!

Девіз групи:

Ми група «Соняшник» - УРА!   
                    Ми весела дітвора.                       
  Любим бігати, стрибати    
І в веселі ігри грати.

Вихователь:

 Плюта Інна Сергіївна

Освіта: повна  вища,   

Стаж роботи: 1 7 років

Помічник вихователя: Ригаль Юлія Анатоліївна

         Сенсорний (лат. sensohum — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

         Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

   Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

         Сенсорний (лат. sensohum — орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

         Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

   Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.

Наше життя
Відомо навіть малюку
Як добре жить у дитсадку,
Прийшов – вітайся:
«Добрий ранок»
Мий руки і куштуй сніданок

Психологічна характеристика розвитку дитини двох - трьох років
 

      Відповідно до періодизації, яка прийнята у вітчизняній психології, дошкільним дитинством вважається період від трьох до семи років. Передують йому період дитинства (від народження до 1-го року) і раннього віку (від 1-го року до 3-х років). У зв’язку з тим, що система дошкільної освіти часто включає і ясельні групи, які відвідують діти 2 - 2,5 років, є необхідність зупинитись на особливостях розвитку дітей відповідного віку.  
      Найважливішим психічними новоутвореннями раннього віку є мовлення і наочно-дієве мислення. Свідченням переходу від періоду дитинства до періоду раннього дитинства є розуміння призначення і способів використання предмета або речі. Засвоєння предметних дій відбувається трьома етапами.
1. У результаті безпосереднього навчання або наслідування дій дорослого встановлюється зв’язок між предметом та його призначенням.
2. Засвоєння функціональної ролі предмета, використання його суто за призначенням.
3. На базі знань про призначення предмета відбувається його використання для інших цілей.
    Для того щоб предметна (наочна) діяльність носила розвивальний характер, необхідне освоєння дитиною різноманітних дій з одним і тим самим предметом. Тому предметно-розвивальне середовище, що оточує дитину, не повинно перевантажуватися великою кількістю іграшок. Успішне оволодіння предметною діяльністю є підставою для розвитку ігрової й продуктивної (малювання, ліплення, конструювання) діяльності. У цей період життя у дитини відбувається інтенсивне формування активного мовлення, яке здійснюється в процесі спільної з дорослим діяльності. Тому дуже важливо стимулювати в дитини не тільки розуміння мови дорослого, але й заохочувати її до активного мовлення та висловлювання своїх бажань. Є одна відома психологічна казка про хлопчика, який не говорив до 5 років. Батьки просто з ніг збилися, водили його до лікарів і екстрасенсів, але їхні зусилля залишилися марними. І ось одного разу, коли вся родина сіла обідати, дитина виразно вимовила: «Мені нічим їсти!» В будинку - переполох, мати знепритомніла, батько не тямить себе від щастя. Коли ейфорія минула, у дитини запитали, чому вона мовчала увесь цей час. Малюк цілком резонно відповів : «А навіщо мені було говорити? Ви й так за мене все говорили...» У міру розвитку слухання і розуміння повідомлень, що виходять за межі безпосередньої ситуації, дитина використовує мовлення як засіб пізнання дійсності, а батьки – як спосіб регуляції її поведінки та діяльність. 
     Сприйняття дитини відбувається на базі зовні орієнтованої дії (за формою, розміром, кольором) під час безпосереднього зіставлення і порівняння предметів. Завдання дорослого – правильно називати ознаки предмета та дії з ним.  
       Для дітей цього віку найкориснішими є самонавчальні (автодидактичні) іграшки: мотрійки, укладки, піраміди тощо. Дитину необхідно знайомити з колірним спектром, еталонами форми (основні геометричні фігури). 
        Малюк у віці двох-трьох років здатний розрізняти:
 - п’ять форм (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал);
 - вісім кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений, білий, чорний, фіолетовий, оранжевий).
      Основний спосіб пізнавання дитиною навколишнього світу – метод проб і помилок, тому діти дуже люблять розбирати іграшки. Найважливішою здатністю, яка формується до трьох років, стає здатність дитини ставити яку-небудь мету в іграх і поведінці. У зв’язку з тим, що увага, сприйняття дитини мимовільні, вона не може раптово припинити діяльність або виконувати відразу декілька дій. Впізнати і запам’ятати вона може тільки те, що їй сподобалося або запам’яталося само собою. У цьому віці діти дуже сприйнятливі до емоційного стану оточуючих. Вони дуже схильні до так званого «ефекту зараження»: якщо одна дитина почне весело скакати по групі, то поряд із нею будуть, як мінімум, ще три «конячки». Активний прояв негативних та позитивних емоцій залежить від фізичного комфорту або його відсутності (шарф може «кусатися», а колготки - «мокритися»). Одними з умов упевненості і спокою дитини є систематичність, ритмічність і повторюваність її життя, тобто чітке дотримання режиму. Основними рисами дитини двох-трьох років є відвертість, чесність і щирість. Вона просто не вміє приховувати свої симпатії або антипатії до когось або чогось. Почуття дитини нестійкі та суперечливі, а настрій схильний до частих змін.