Виховна робота

Виховувати – не значить тільки годувати й пестити, але й дати напрямок серцю і розуму.

                                                                   Віссаріон Бєлінський

                                                                                                                                     

 

         Будь-яка людина піддається процесу виховання з самого народження і до самої смерті. Спочатку, процес виховання, здійснюється батьками дитини, трохи пізніше і колективом, до якого потрапляє малюк. Дитина дорослішає, вона вчиться жити в суспільстві. Товариство зі свого боку робить досить сильний вплив на формування особистості дитини.
         Так як же в процесі виховання відбувається формування визначених відносин людини з навколишнім його суспільством? Що ж власне є результатом виховання? У чому сенс виховання дитини?
         Виховання - це цілеспрямований розвиток кожної зростаючої людини як неповторної людської індивідуальності й особистості. У процесі виховання кожен батько повинен прагнути розвинути у своїй дитині ту неповторність, яка буде виділяти її серед оточуючих. Ось тоді це буде особистість.
         Кожен вихователь повинен прагнути розвивати й удосконалювати моральні і творчі сили цього маленького чоловічка. Можна з упевненістю сказати, що поняття "Виховувати" - це, значить, розвивати суб'єктивний внутрішній світ людини.
         Виховання грунтується, з одного боку, на тому моральному зразку, або ідеалі, який втілює вимоги суспільства до зростаючої людини, а з іншого боку, має на меті максимальний розвиток індивідуальних особливостей кожної дитини. Ось за таких умов вже можна стверджувати, що, результатом є особистість. І така особистість гармонійно увіллється в суспільство.
         Історично сформована система виховання забезпечує присвоєння дітям певних здібностей, моральних норм і духовних орієнтирів, які відповідають вимогам конкретного суспільства. І якщо даному суспільству потрібно формування у дітей нового кола здібностей і потреб, то для цього необхідно перетворення системи виховання, здатної організовувати ефективне функціонування нових форм відтворюючої діяльності.
         Кожен педагог-вихователь може і зобов'язаний допомогти маленькій людині пройти цей - завжди унікальний і індивідуальний - шлях морально-етичного та соціального розвитку. Це важко, тому що виховання - це не підгонка під стандарт суспільства, і не пристосування під форми навколишньої дійсності. Це, насамперед, орієнтація дітей на певні цінності суспільства, самовиховання і відповідальність за свої вчинки, розвиток самостійності у вирішенні складних моральних проблем.
       Можна описати виховання як «процес систематичного і цілеспрямованого впливу на духовний та фізичний розвиток дітей з метою підготовки їх до виробничої, суспільної та культурної діяльності». Варто розділити два різних поняття в процесі виховання - виховання як процес і виховання як результат.
 
         Часто порівнюють добре і погано вихованих людей і вважають, що другі отримали погану освіту чи виховання, маючи на увазі вже сумарний результат самого процесу виховання. Це трохи не вірно, тому що у вихованні вирішальне значення має не досягнення мети, а спосіб її досягнення.
         Виховання дитини має будуватися з урахуванням низки важливих вимог.
         По-перше, дорослі повинні бути емоційні у присутності дитини, ясно і чітко висловлювати свої емоції і ставлення до всього, що може бути об'єктом її сприйняття. Це дуже необхідно для формування її власної системи оцінок навколишнього.
        По-друге, дорослі повинні бути максимально ласкаві з дитиною, так як це здійснює стимулюючий вплив на її психічний розвиток, сприяє формуванню впевненості в собі, переживання захищеності.
        По-третє, вимоги дорослих до дитини повинні бути постійними і будуватися з урахуванням реальних її можливостей - це необхідно для формування волі й інших важливих якостей.
        По-четверте, слід давати дитині можливість накопичувати досвід оцінки власних дій: навіть, якщо вона діє не так, у міру можливості, слід дати їй завершити задумане і допомогти оцінити дію та її результат в цілому, а не відволікати по ходу справи, так як в цьому випадку вона не накопичує достатньо досвіду і самооцінки.
          Ще одне важливе завдання виховання підростаючої людини - це формування у неї навчально-пізнавальних інтересів. Кожна дитина повинна на своєму особистому досвіді переконатися, який цікавий навколишній світ. Тому, що радість пізнання, радість власної творчості перетворює початкову цікавість дитини в допитливість, притаманну їй, робить її більш стійкою.
         Так, ми знаємо, що людина піддається вихованню з самого народження і практично до самої смерті. Але сила цього виховного впливу, природно, змінюється залежно від віку, соціального стану, статусу і так далі. Будь-яка система виховання повинна будуватися з урахуванням вікових особливостей, але вона повинна обов'язково орієнтуватися на «завтрашній день» розвитку дітей, на результат того, що ми хочемо отримати.

 

За матеріалами книг:

Леві В. Нестандартна дитина - С. Петербург, вид. "Питер", 1993.

Леві В. Мистецтво бути іншим. - С. Петербург, вид. "Питер", 1993.

 

 

        Від двох до шести років – це один з найважливіших періодів формування людської особистості. В цьому віці дитина осягає більшу частину свого розмовного словника, вчиться спілкуванню, елементарній граматиці, кольоровому і звуковому світосприйняттю, дрібній моториці, розвиває грацію та зграбність на все подальше життя.В дошкільному віці закладається любов до праці, до читання, повага до оточуючого світу, основні поведінкові поняття. А, крім цього всього, це найчарівніший час, коли дитина тільки осягає чарівність світу книг, вірить в дива та святого Миколая, вона легко запам’ятовує віршики і з задоволенням їх розповідає. Це як родючий ґрунт, в який можна безмежно засівати зерна, а вони будуть давати паростки, не виснажуючись. В грі, яка одночасно є життям, діти вчаться, а навчаючись – граються.
        Сучасне життя не дозволяє більшості батьків залишати дітей вдома, виникає необхідність віддавати їх до дитячих садочків. Зрозуміло, що сьогоднішня система освіти є недосконалою, але в садочку діти рано привчаються до співпраці з іншими, до вміння досягати компромісів. Саме в садочку вони вперше добровільно діляться іграшками, увагою дорослих, там же вони готують свята, вчать пісеньки. Є дуже багато різноманітних методик раннього розвитку дітей, їхнього виховання та навчання. Дошкільні заклади беруть на озброєння праці Домана, Зайцева, Монтесорі та дуже багато інших цікавих і адаптованих моделей. Кожна хвилина малюків в садку зайнята: спортивні заняття, музика, мова, правила поведінки, малювання, ліплення, дрібна моторика, свята, розваги.

 

 uploads/editor/1924/92799/sitepage_19/file/svyata_ta_rozvagi.doc

 

 

 

 

 

 

Заходи  до Міжнародного дня рідної мови 2016--2017 н.р.

 

 

№ з/п

Назва заходу

Дата проведення

Відповідальні

Примітки

1.

Виставка в методичному кабінеті методичної літератури, художніх  книжок «Джерела українського слова»

Впродовж тижня

Методист

 

2.

Інформаційна бюлетень «Мова – скарбниця духовності народу»    (батьківських приймальнях)

Впродовж тижня

Вихователі груп

 

3.

Дискусія з проблем розвитку та функціонування рідної мови в державі

17.02.2017

Методист

 

5.

Посиденьки «Поважаймо себе – говорімо українською правильно»

20.02.2017

Завідувач, методист

 

5.

Тематичні заняття, бесіди, ігри   «Слово до слова – зложиться мова»

21.02.2017

Вихователі всіх груп

 

6.

Вікторини «Слово наше рідне – слово українське»

22.02.2017

Вихователі старших груп

 

7. Фестиваль творчості "Рідною мовою розмовляємо, її прославляємо" (разом з батьками) 24.02.2017 методист, музичні керівники, вихователі груп  

 

 

 

Можна у світі чимало зробити…
Зиму на літо перетворити,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти.
Можна пройти крізь пустелі і хащі,
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами –
В світі усе починається з МАМИ!

 

ГРАФІК СВЯТ